■
Та нічого. Тільки от що. На пронизливих вітрах облетіло наше листя, облетіло його – страх! Лиш одна є втіха в тому, що під небом голубим аж тепер вже видно, хто ми, до самісіньких глибин. Хто на що заповідався, хто що зміг і що не зміг, хто уліг яким спокусам, хто ніяким не уліг. Все вже чітко…

155 переглядів3 реакцій
Відкрити пост у Telegram

